П`ятниця, 17.11.2017, 22:04
Вітаю Вас Гість | RSS

Дігтярівська загальноосвітня школа

Категорії розділу
Реклама
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама

Каталог файлів

Головна » Файли » Сценарії свят, доповіді, різне » Доповіді

Реалізація приципів навчання та дидактичні вимоги до них
28.11.2009, 11:31
Принцип – це основоположення, керівна ідея, основне правило поведінки, діяльності. Принципи навчання - це положення, на основні яких здійснються процес навчання. Вони відображають загальні вимоги до змісту і організації навчально-виховного процесу, вибору і реалізації засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Дитактичні принципи певної мірою закладені у змісті навчального матеріалу. Але залежно від потреби той чи інший принцип у процесі навчання може реалізутися більш інтенсивно за рахунок вибору чи розробки навчального матеріалу і способів його реалізації.
  Ефетивність принципів навчання залежить від знання їх суті.класифікацій, уміння розробляти раціональні способи їх реалізації. У педагогічній літературі висвітлюються декілька класифікацій дидактичних принципів. Їх обгрунтування і трактовка обумовлені зміною парадигм освіти, навчання і виховання підростаючого покоління на тому чи іншому етапі роз¬витку суспільства, умов функціонування та розвитку системи освіти, проблем і перспективи наукових досліджень, потреб вимог практики
В основу класифікацій принципів навчання вченими-дидактами покладені ті ідеї та наукові підходи, які стали пред¬метом їх фундаментального дослідження На основі ідеї оптимізації навчально-виховного процесу Ю К Бабанський дав таку класифікацію принципів навчання принцип науковості, зв'язку навчання з життям, послідовності, стимулювання по¬зитивного ставлення учнів до учіння свідомості, активності у навчанні при керівній ролі педагога, наочності, оптималь¬ного поєднання фронтальних, групових і індивідуальних форм організації навчального процесу; створення сприятливих умов для ефективного навчання, оперативний контроль за ходом засвоєння учнями знань, умінь, навичок спеціального та загальнонавчального характеру, міцності результатів навчаль¬ного процесу. 
Вітчизняні дидакти В О Оніщук та Паламарчук в ос¬нову класифікації принципів навчання поклали ідею забезпе¬чення єдності освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання. Вони запропонували таку класифікацію принципів навчання: принцип виховуючого навчання, розвивального на¬вчання, науковості, зв'язку теорії з практикою, навчання з житгям, наочності, доступності, систематичності і послідовності. самостійності й активності учнів у навчанні, цілеспрямованості і мотивації, індивідуального підходу до учнів, оптимізації навчального процесу.
У практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів широко впроваджуються й інші класифікації принципів на¬вчання До них відноситься класифікаціям. М Скаткіна, яка включає принцип всестороннього розвитку особистості школяра в процесі навчання, науко¬вості і посильної трудності, свідомості й творчої активності учнів при керівній ролі вчителя, наочності навчання і розвит¬ку творчого мислення, систематичності, зв'язку навчання з життям, переходу від навчання до самоосвіти, міцності результатів навчання і розвитку пізнавальних сил учнів, колективного характеру навчання і врахування індивідуальних особ¬ливостей учнів, позитивного емоційного фону навчання.
І. Ф. Харламов науково обґрунтував систему дидактич¬них закономірностей, а принципи розглядає як похідну від них. До дидактичних закономірностей він відносить: науковість і ідейно-політичну спрямованість навчання; проблемність, на¬очність, активність і свідомість учнів у.процесі навчання; до¬ступність, систематичність і послідовність, циклічність на¬вчання; єдність освітньої, розвивальної і виховної функцій навчання.
Існує низка й інших класифікацій принципів навчання, висвітлених у зарубіжній та вітчизняній психолого-педагогічній літературі. Оцінюючи їх в основному позитивно, нам
видається доцільною така класифікація: принцип науковості і доступності навчання, проблемності, наочності, активності і свідомості учнів у процесі навчання, систематичності і послідовності, зв'язку теорії з практикою, навчання з життям, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання; єдності освітньої, розвивальної і виховної функцій навчання. 
Учителям та керівникам загальноосвітніх навчальних зак¬ладів необхідно бути обізнаними у питаннях існуючих класифі¬кацій принципів навчання, вміти раціонально їх використову¬вати у своїй практичній діяльності. При цьому слід пам'ятати, що не всі принципи навчання реалізуються на уроці разом і рівною мірою. Як правило, серед кількох принципів, що реалізуються на уроці, виділяються один-два домінуючі. Вибір і ступінь їх реалізації об'єктивно обумовлюються метою, завданнями та змістом навчального матеріалу, що вивчається на уроці.
Учителеві необхідно знати суть кожного принципу навчан¬ня, його характерні ознаки та оптимальні шляхи реалізації. При підготовці до уроку слід проаналізувати навчальний ма¬теріал і з'ясувати ступінь вираженості в ньому того чи іншого принципу навчання. В разі необхідності добирати чи розроб¬ляти навчальний матеріал з метою більш повної та ефектив¬ної їх реалізації на уроці. Розглянемо сутність принципів на¬вчання і способів їх реалізації на уроці.
Згідно з розробленою концепцією системного підхо¬ду до уроку та його аналізу принципи навчання відносяться до основних компонентів дидактичного аспекту уроку. Ефективність аналізу стану їх реалізації на уроці забезпечується знанням характерних ознак кожного принципу навчання і спо¬собів їх реалізації. 
Принцип науковості навчання
Принцип науковості навчання спирається на закономірні зв'язки змісту науки та навчального предмета. Він передба¬чає включення в зміст навчання об'єктивних наукових фактів, понять, законів та закономірностей, теорій відповідних галу¬зей науки, розкриття їх з позицій сучасного рівня науково-тех¬нічного прогресу. Принцип науковості навчання реалізується вчителем у конкретній навчальній ситуації з урахуванням віко¬вих та індивідуальних пізнавальних можливостей учнів, рівня їх інтелектуального розвитку. У процесі викладання навчаль¬ного предмета учні знайомляться з основними науковими іде¬ями, їх сутністю та соціально-практичною значущістю. В ре¬зультаті у них збуджується інтерес до вивчення певної галузі науки, формується творчий підхід до розв'язку науково-практичних проблем. Формуючи в учнів наукові уявлення про ото¬чуючий світ, учитель розкриває факти і явища оточуючого світу у взаємозв'язку та взаємообумовленості, роль науки для підви¬щення продуктивності праці, могутність людського розуму та його творчої сили. Принцип науковості сприяє розкриттю єдності науки, освіти та виробництва.
Способи реалізації принципу науковості навчання:
— проаналізувати програмний матеріал і виявити його науковий потенціал;
— в разі необхідності посилити науковий рівень навчаль¬ного матеріалу за рахунок добору інформації з додаткових джерел чи самостійної розробки;
— забезпечити діалектичний підхід до вивчення явищ, проце¬сів оточуючої дійсності, законів природи і розвитку суспільства;
— у процесі викладання навчального предмета, конкрет¬ної теми уроку формувати в учнів науковий світогляд, озброювати їх методами наукового пізнання і науково-пошукової діяльності;
— диференціювати та інтегрувати наукові знання в про¬цесі навчання;
— розкривати суть та хибність антинаукових теорій, течій, ідей тощо, формувати критичне ставлення учнів до псевдонауки.
Принцип доступності навчання
Принцип доступності навчання передбачає вибір та реалі¬зацію змісту і методів навчання з урахуванням вікових і інди¬відуальних особливостей учнів. Його реалізація зумовлює необхідність вибору вчителем навчального матеріалу, опти¬мального за обсягом, складністю і трудністю з урахуванням здібностей, інтересів та нахилів учнів. Доступність навчання ніякою мірою не означає зниження його наукового рівня. Цей принцип покликаний забезпечити оптимальність поєднання науковості і посильної трудності змісту, методів і засобів на¬вчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Сфера доступності навчання може розширюватися чи звужуватися залежно від рівня навчальної підготовленості учнів. У забезпеченні доступності навчання важливу роль відіграє чіткість та логічність викладу навчального матеріа¬лу, ясність думки, правильність і емоційність мови, викорис¬тання цікавих фактів, прикладів, ілюстративного матеріалу, розкриття зв'язку теоретичних знань з практичною діяльні¬стю. Доступність навчання не допускає його спрощення, зни¬ження темпу і ритму навчальної діяльності учнів.
Способи реалізації принципу доступності навчання:
— підготувати навчальний матеріал, доступний для сприй¬няття і засвоєння учнями з урахуванням їх вікових та індиві¬дуальних особливостей:
— забезпечити доступність форм, методів, засобів на¬вчання, що використовуються на уроці;
— підібрати (розробити) і реалізувати диференційований навчальний матеріал з метою усунення прогалин у знаннях учнів і способах діяльності з метою переведення їх на більш високі рівні засвоєння: із зони ближнього розвитку в зону ак¬туального розвитку;
— озброювати учнів раціональними способами діяльності і наукової організації навчальної праці;
— забезпечити відповідність загального темпу просуван¬ня учнів у навчанні та індивідуальної швидкості просування в учінні окремих учнів;
— підібрати доступний та оптимальний зміст і обсяг до¬машнього завдання;
— визначити і використати комплекс інших принципів навчання, що сприяють успішній реалізації доступності за¬своєння учнями навчального матеріалу. 
Принцип наочності навчання
Принцип наочності навчання спирається на діалектико-матеріалістичну теорію пізнання, суть якої полягає у сходженні від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики. Реалізація принципу наочності забезпечує єдність чут¬тєвого і раціонального, конкретного і абстрактного, емпіричного і теоретичного. У навчальному процесі цей зв'язок здійснюється шляхом оптимального використання засобів наочності.
Наочність — це спеціально організоване в ході навчаланої діяльності використання вчителем реальних об'єктів дійсності чи їх зображень. Фізіологічна основа наочності роз¬крита 1.1. Павловим у його працях про взаємодію першої і другої сигнальних систем як основи людського мислення. Правильне використання різних видів наочних посібників сприяє формуванню в учнів наукових понять, явищ, процесів, законів, закономірностей та ін.; розвитку пізнавальних інте¬ресів, мобілізації їх активності та розвитку творчості. На уроці важливо забезпечити доцільне поєднання різних засобів на¬очності, що діють на аналізатори дитини і забезпечують якість сприйняття і засвоєння навчального матеріалу. К. Д. Ушинський стверджував, що наочне навчання — це не тільки сприй¬няття учнями конкретних предметів чи їх зображень, але й використання "готових образів” — зорових, слухових та інших уявлень. Необхідна також помірність поєднання на уроці сло¬ва вчителя та наочності.
Способи реалізації принципу наочності навчання: — вибрати необхідні засоби наочності (ТЗН, таблиці, гра¬фіки, схеми, малюнки, транспаранти, комп'ютер) і раціонально використати їх на уроці з мстою оптимального розвитку слухових, зорових, тактильних та інших відчуттів учнів,
— раціонально використовувати засоби наочності для концентрації уваги учнів на основному, істотому у навчаль¬ному матеріалі,
— засобами наочності формувати і розвивати конкретне та образне мислення учнів у процесі навчання,
— забезпечити раціональне поєднання в процесі навчан¬ня різних засобів наочності (натуральні об'єкти, образотворчі, схематичні, аудіовізуальні тощо),
— забезпечити педагогічно доцільне поєднання слова вчителя і наочності.
Принцип проблемності навчання
Принцип проблемності навчання сприяє активізації на¬вчально-пізнавальної діяльності учнів, формуванню їх твор¬чих здібностей «Проблемне навчання — це особливий тип навчання, характерною рисою якого є його розвиваюча, по відношенню до творчих здібностей учнів, функція», — пише В.Т Кудрявцев. Проблемність навчання за своєю суттю є теорією розвиваючого навчання. Вона забезпечує «зближення» процесів учіння та наукового пізнання. Прин¬цип проблемності навчання зумовлює необхідність постанов¬ки перед учнями пізнавальних проблем та завдань, створення проблемних ситуацій, які спонукають їх до пошуково-пізна¬вальної діяльності У процесі пошуково-пізнавальної діяль¬ності формуються самостійність учнів, зокрема уміння бачи¬ти поставлену перед ними проблему вникнути в їх суть, окреслити низку конкретних завдань, спрямованих на й роз¬в'язання, неординарних шляхів вирішення проблеми. Пра¬вильна постановка проблемного питання, на думку І.Ф. Харламова, виводить учнів за межі набутих знань, тобто створює протиріччя між знаннями і незнаннями, що підвищує інтерес до проблеми. Автор справедливо стверджує: "У принципі з постановки пізнавальних питань, завдань і проблем повинно починатися вивчення будь-якого нового матеріалу”. Реалізація принципу проблемності навчання забезпечує розвиток мислення учнів. "Мислення, як правило, починається з проблеми чи питання, з подиву чи нерозуміння з протиріччя Цією проблемною ситуацією визначається прилучення осо¬бистості до мислительних процесів” Мислення — це пошук нового невідомого. Творчий процес мислення спону¬кає учнів до перетворюючої діяльності, в результаті якої з'яв¬ляється новий суспільно-значущий продукт самостійного творчого мислення
Способи реалізації принципу проблемності навчання:
— аналіз програмного матеріалу з метою визначення тих тем, які доцільно реалізувати проблемним способом,
— виділення тієї частини, блоку дози навчального мате¬ріалу, на основі якого буде висунута проблема, поставлені проблемні питання,
— створення проблемної ситуації в процесі вивчення но¬вого матеріалу,
— здійснення педагогічного керівництва процесом розв'я¬зання поставленої проблеми, тобто управління пошуково-пізнавальною діяльністю учнів,
— дотримання послідовності етапів проблемного навчан¬ня як творчого процесу (постановка проблемних завдань, сприйняття і усвідомлення проблеми учнями, власне вирішен¬ня проблеми з використанням неординарних способів),
— вибір і реалізація раціональних методів і засобів, форм організації пошуково-пізнавальної діяльності учнів.
Принципи самостійності і активності учнів у процесі навчання
Реалізація даного принципу навчання забезпечує умови для оптимального прояву учнями пізнавальної і творчої ак¬тивності в процесі засвоєння знань, вироблення умінь та на¬вичок застосування їх у практичній діяльності. Са¬мостійність і активність учнів значною мірою формуються в процесі виконання ними самостійної навчальної роботи, го¬ловного метою якої с розвиток їх пізнавачьних сил, здібнос¬тей, ініціативи і творчості Під активністю особистості слід розуміти, перш за все, творчу продуктивну діяльність, спря¬мовану на розв'язання проблемних завдань та яка проявляється у самостійному мисленні
Відрізняють чотири рівні самостійної продуктивної діяль¬ності учнів перший рівень — копіюючі дії учнів за заданим зразком; другий рівень — репродуктивна діяльність, спрямована на відтворення інформації про різні властивості об'єкту вивчення; третій рівень — продуктивна діяльність самостійного застосуван¬ня набутих знань для розв'язання навчальних завдань; четвертий рівень — самостійна діяльність, спрямована на перенос знань при розв'язанні навчальних завдань в абсолютно нових ситуаціях. Відповідно до рівнів сформованості умінь і навичок самостійної роботи учнів виділяються чотири її типи: репродуктивна, рекон¬структивно-варіативна, евристична і творча.
Самостійність і активність учнів є передумовою самоос¬віти та самовдосконалення. Завдання вчителя полягає в тому, щоб з'ясувати причини пасивності і інертності учнів у процесі навчання. Здійснюючи керівництво самостійною роботою учнів, учитель формує їх інтереси і потреби до самоосвіти, озброює відповідними уміннями та навичками систематично, самостійно поповнювати свої знання; збуджує інтерес учнів до певної галузі науки, техніки, культури, мистецтва; формує позитивне емоційне ставлення учнів до способів та засобів отримання знань і до процесу пізнання; розкриває роль і зна¬чення самоосвіти в житті людини, озброює способами само¬освітньої діяльності.
Особливу роль у розвитку активності учнів відіграють самостійні роботи творчого характеру, які включають рецеп¬турні, детермінуючі та нівелюючі вказівки вчителя. Одна з важливих проблем перебудови школи — інтенсифікація на¬вчальної роботи, пов'язана, перш за все, з рівнем активності мислення і самостійності суджень, логікою аргументації тих чи інших положень, оцінкою і узагальненням вивчених фактів, явищ, процесів.
Ефективність реалізації принципу самостійності і актив¬ності учнів залежить від вибору змісту, форм, методів і за¬собів навчання, що забезпечують активність сприйняття й усвідомлення учнями мети і завдань навчально-пізнавальної діяльності.
Способи реалізації принципу самостійності і активності учнів у процесі навчання:
— посилення соціально-педагогічної мотивації уміння та набуття освіти учнями;
— раціональний вибір змісту, методів, засобів навчання та форм організації самостійної навчально-пізнавальної діяль¬ності учнів;
— максимальне включення учнів на уроці в різні види самостійної діяльності щодо оволодіння і застосування знань, умінь та навичок;
— формування в учнів умінь та навичок бачити пробле¬му, осмислити її суть, розробляти гіпотези та знаходити раці¬ональні шляхи її розв'язання;
— озброєння учнів навичками самостійного одержання інформації, обробки та її аналізу, використання в практичній діяльності;
— формування в учнів стійкої потреби у самоосвіті та оволодінні способами її здійснення.
Принцип систематичності і послідовності навчання
Принцип систематичності і послідовності навчання перед¬бачає формування знань, умінь та навичок учнів таким чи¬ном, щоб нові знання спиралися на раніше засвоєні і в свою чергу стали фундаментом для засвоєння наступних. Система¬тичність навчання означає: а) послідовно побудований на логіці науки і обумовлений віковими особливостями учнів виклад змісту навчального матеріалу; б) планомірний порядок навчан¬ня, де кожний етап спільної діяльності вчителя та учнів ба¬зується на попередніх етапах і відкриває шлях до подальшого руху вперед.
Реалізація принципу систематичності і послідовності на¬вчання передбачає виявлення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків, формування системних знань учнів про оточую¬чу дійсність. Він тісно пов'язаний з наступністю в навчанні, тобто з забезпеченням послідовності і неперервності, перехо¬ду від нижчого до вищого ступеня навчання і учіння. Систе¬матичність і послідовність повинні бути перш за все закла¬дені у змісті, відповідних методах і засобах навчання. Систематичність учіння залежить від систематичності викла¬дання навчального матеріалу. Тільки чітка система викладан¬ня може забезпечити свідоме сприйняття навчального матеріа¬лу на уроці, запам'ятовування і успішне засвоєння знань. Даний принцип передбачає викладання навчального матеріалу в системі, послідовність формування умінь та навичок учнів, нарощування трудності і складності знань та способів діяльності, що формуються в процесі навчання.
У тісному взаємозв'язку .з вимогами систематичності .знань знаходиться вимога системності знань. "Системні знан¬ня — це знання, які шикуються у свідомості учнів за схемою: основні наукові поняття — основні положення теорії — на¬слідки — результати”. Якщо учні засвоїли основні поняття, положення теорії, наслідки і вміють їх застосовувати у практичній діяльності, то можна говорити про наявність си¬стемних знань.
Принципу систематичності і послідовності слід дотриму¬ватися в процесі контролю і самоконтролю знань, умінь та навичок учнів, підготовки й виконання домашніх завдань. 
Способи реалізації принципу систематичності і послідов¬ності навчання:
— формування знань, умінь і навичок учнів у логічній послідовності (кожен елемент навчального матеріалу логічно позв'язується з іншими, наступне спирається на попереднє, є базою для засвоєння нового, забезпечує послідовність розвит¬ку мислення, пізнавальних сил та потенційних можливостей учнів);
— дотримання логічних зв'язків між формами і метода¬ми навчання, контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів та її результативності;
 — вироблення навичок раціонального планування на¬вчальної діяльності (побудова логічно струнких планів відпо¬відей, написання творів, виконання лабораторних робіт, про¬гнозування);
— систематизація і узагальнення способів діяльності (формування в учнів мислительних прийомів порівняння, си¬стематизації, узагальнення і абстрагування);
— координування діяльності учнів відповідно до вимог та дій учителів різних навчальних предметів;
— виявлення та реалізація міжпредметних і внутріпредметних зв'язків у процесі навчання;
— реалізація вимог до засвоєння системних знань учнів про об'єкт вивчення;
— здійснення систематичного і послідовного контролю навчальних досягнень учнів.


Принцип врахування індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання
Індивідуальний підхід до учнів у процесі навчання вима¬гає створення умов для активної і організованої роботи всіх учнів, у той же час для індивідуального підходу до кожного із них з метою забезпечення успішного навчання і розвитку їх потенційних можливостей.
Успішна реалізація даного принципу передбачає знання вчителем психофізіологічних особливостей учнів, рівнів їх навчальної підготовленості та стану фізичного здоров'я. Індивідуальний підхід більш ефективно здійснюється через сис¬тему диференційованих завдань, розрахованих на різні рівні навчальної підготовленості учнів, темп і ритм їх праці. В ре¬зультаті реалізації даного принципу ліквідуються прогалини в знаннях, уміннях та навичках учнів, поглиблюється та роз¬ширюється діапазон знань окремих учнів з того чи іншого навчального предмета. «Індивідуальний підхід стимулює ре¬алізацію позитивних потенцій школяра, і це благотворно впли¬ває як на навчальну діяльність, так і на наступну участь у сус¬пільне необхідній праці», — пише К. І. Гуревич.
Одним із важливих завдань індивідуального підходу у нав¬чанні є активне включення учнів у навчально-виховний процес, розкриття того особливого, що в .ньому приховано. Це допомагає учням наблизитися до розуміння своїх особливостей і використа¬ти їх продуктивно у творчій навчально-пізнавальній діяльності.
Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:
— знання і врахування в процесі навчання психофізіоло¬гічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;
— диференційований відбір змісту, методів і засобів на¬вчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
— стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
— здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з вра¬хуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;
— організація навчально-пізнавального процесу з макси¬мальним залученням учнів до участі в ньому (з врахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);
— виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;
— реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь та навичок учнів.
Принцип свідомості і міцності засвоєння знань, умінь та навичок учнів
Реалізація даного принципу спрямована на забезпечення змісту освіти і розвитку пізнавальних сил учнів. Він передба¬чає необхідність усвідомленого і міцного засвоєння учнями основного, істотного у навчальному матеріалі, розвитку твор¬чого мислення і здібностей. «Принцип міцності в сучасному розумінні повинен бути пов'язаний з принципом свідомості: запам'ятовувати учень повинен свідомо засвоєне, добре осмислене». Принцип свідомості у навчанні — це не тільки забезпечення системи правильних логічних операцій, а й формування відповідального ставлення учнів до навчан¬ня, розуміння значення знань для життя людини і суспільства.
Міцність і усвідомленість результатів навчання — це на¬слідки забезпечення єдності освітньої, виховуючої та розвивальної функцій навчання. Вони характеризуються високим рівнем знань, умінь та навичок учнів, сформованості ідейно-моральних переконань, навичок навчально-пізнавальної діяль¬ності, суспільно-ціннісної поведінки. Даний принцип орієн¬тує також на практичну спрямованість навчання, забезпечення' дійовості знань, умінь та навичок учнів.
Способи реалізації принципу свідомості і міцності за¬своєння знань, умінь та навичок учнів:
— формування в учнів діалектико-матеріалістичного ро¬зуміння оточуючого світу;
— розкриття значущості і можливості використання набу¬тих знань, умінь та навичок учнів як інструменту самопізнання;
— озброєння учнів способами систематизації і узагаль¬нення знань, умінь та навичок;
— зосередження уваги учнів на вивченні основного, істот¬ного у змісті навчального
матеріалу 
— виявлення й усунення прогалин у знаннях учнів;
— озброєння учнів раціональними методами і засобами уміння, що сприяють усвідомленому засвоєнню знань;
— формування в учнів умінь та навичок самореалізації, самоосвіти, самовдосконалення;
— вибір і використання ефективних прийомів розвитку основних психічних процесів особистості (відчуття, сприй¬няття, спостережливість, мислення, пам'ять, уява, мова, емо¬ційно-вольова сфера);
— виявлення і розкриття сутності причинно-наслідкових зв'язків у явищах, процесах, об'єктах вивчення;
— забезпечення єдності знань і переконань, слова і дії, свідомості і поведінки учнів.

Принцип зв'язку теорії з практикою, навчання з життям
Даний принцип спирається на найважливіші методо¬логічні положення про єдність теорії і практики, обумовленість навчання суспільними процесами. Його реалізація в процесі навчання забезпечує розкриття прикладного аспекту основ наук, практичної значущості вивчення навчальних предметів, формування соціальної орієнтації підростаючого покоління в нових політичних, економічних та соціальних умовах.
Принцип зв'язку теорії з практикою, навчання з життям, його реалізація в навчальному процесі передбачає викорис¬тання краєзнавчого матеріалу, Який дозволяє розкрити соціаль¬но-економічний та освітньо-культурний потенціал регіону, мікрорайону школи, перспективу їх розвитку. Ознайомлення учнів з специфікою господарювання в регіоні сприяє підви¬щенню ефективності профорієнтаційної роботи, а в резуль¬таті — забезпечення кадрами певної галузі народного госпо¬дарства. Головний мотив цього принципу — роз'яснення практичної значущості теоретичних знань для творчої праці людини, організація практичної діяльності учнів. «Розумно організована особиста практика дітей, яка підпорядкована навчально-виховним завданням школи, Органічно поєднуєть¬ся з систематичним викладанням навчального матеріалу вчи¬телем, вивченням матеріалу підручників і посібників, формує в учнів потребу в знаннях, забезпечує більш усвідомлене і захоплююче учіння, сприяє міцному, свідомому оволодінню знаннями, надає більшої переконливості науковим висновкам та узагальненням, привчає свідомо застосовувати їх у прак¬тиці і надає їм дійового характеру.
Здійснення зв'язку навчання з життям, теорії з практи¬кою забезпечує поєднання вивчення основ наук з різними ви¬дами праці (навчальна, виробнича, суспільна, побутова); ак¬туалізацію в процесі засвоєння знань, умінь та навичок учнів їх життєвого досвіду; розширення цього досвіду та спирання на нього.
Реалізація принципу зв'язку навчання з життям сприяє формуванню діалектико-матеріалістичного світогляду учнів, перетворенню їх знань у переконання, намірів у вчинки. Важли¬вим при цьому є забезпечення організації виконання учнями прак¬тичних завдань, що забезпечують поглиблення знань, осмислен¬ня сутності явищ, що вивчаються, зв'язків між ними. Використання теоретичних знань при виконанні практичних зав¬дань переконує учнів в істинності засвоєного навчального мате¬ріалу і формує в них уміння застосовувати їх на практиці.
Принцип зв'язку теорії з практикою передбачає активне включення учнів у соціальне значущу виробничу працю на підприємствах, установах, у сільськогосподарському вироб¬ництві. Цей принцип сприяє прилученню учнів до суспільно-політичного життя держави, регіону, району; активної участі у розв'язанні соціально-економічних, екологічних, культурно-просвітницьких проблем, проблем освіти, навчання, вихован¬ня та розвитку особистості.
Способи реалізації принципу зв'язку теорії з практикою, навчання з життям:
— розкривати в процесі навчання об'єктивні закони, за¬кономірності, ідеї, завдання перебудови і оновлення суспіль¬ства нашої країни, ролі науки в підвищенні культурно-освіт¬ього рівня населення, створенні матеріально-технічної бази, формуванні нового мислення, нових суспільних відношень;
— знайомити учнів з основами сучасного виробництва, соціально-економічними перетвореннями в нашій кращі і за рубежем, для чого використовувати достовірні наукові дані
і поточну інформацію; 
— висвітлювати шляхи підвищення продуктивності праці виробничників, працівників культури і науки, озброювати учнів трудовими навичками та уміннями;
— розкривати суть та специфіку політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в нашій країні і в світі наданому етапі розвитку цивілізації;
— інформувати учнів про стан соціально-економічних і правових відношень між різними країнами світу;
— використовувати в навчально-виховному процесі засо¬би масової інформації (телерадіопередачі, періодична літера¬тура, кіно, періодична преса, краєзнавчий матеріал);
— висвітлювати позитивний досвід роботи трудових ко¬лективів та окремих працівників регіону, міста, району, мікро¬району, школи.

Принцип єдності освітньої, виховної та розвнвальнрї функцій навчання
Єдність освітньої, виховної, розвивальної функцій навчан¬ня обумовлено низкою об'єктивних факторів. Одним із них є створення умов для повної реалізації та самореалізації потен¬ційних можливостей особистості з метою її всебічного вихо¬вання та розвитку. Вихована та розвинена особистість повинна поєднувати в собі риси загальнолюдської моралі, фізичну дос¬коналість, виявляти соціальну та громадську активність. Дру¬гим фактором є зміст навчального матеріалу, в якому органічно закладений освітній, виховний та розвивальний потенціали, їх реалізація в процесі навчання забезпечує подальший розвиток і формування морально-естетичної культури особистості.
Єдність навчання, виховання і розвитку особистості нау¬ково обґрунтована та перевірена практикою. «Принцип вихо¬вуючого навчання, — як стверджував В. О. Онищук, — відо¬бражає закон єдності навчання і виховання». Залежно від змісту і характеру викладання результати вихову¬ючого впливу на учнів можуть бути позитивними, негативни¬ми, нейтральними. Перед учителем стоїть завдання оптималь¬но використати зміст, форми та методи навчання з метою посилення виховного позитивного впливу на учнів, забезпе¬чити формування в них моральних якостей, почуття патріо¬тизму, інтернаціоналізму.
Неабиякі виховні можливості закладені в предметах гума¬нітарного циклу (література, історія, суспільствознавство та ін.), які мають значний потенціал для розкриття історичних законів розвитку суспільства, суспільних процесів, формуван¬ня моральних ідеалів.
Раціональна організація праці вчителя і учня на уроці сприяє формуванню самостійності, працелюбства, інтересу до профе¬сійної праці, людей праці. Це ефективно впливає на формування навичок та умінь організації навчальної праці учнів, позитивно¬го їх ставлення до учіння, відповідальності за його результати.
Ідейність викладання навчальних предметів забезпечує гармонійний розвиток особистості учня, у якого в процесі за¬своєння знань формуються певні елементи виховання та роз¬витку. Взятий курс на національне виховання учнів у процесі навчання та в позаурочній діяльності — веління часу, одне із пріоритетних завдань соціального виховання.
Розвивальне навчання забезпечує всебічний розвиток учнів з врахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей, оп¬тимальний розвиток основних психічних процесів і особистіс-них утворень (здібностей, інтересів, вольових якостей). «Праг¬нення людини до всебічності — об'єктивна, закономірна потреба його розвитку» — пише Е. І. Моносзон.
В основу розвиваючого навчання покладена, перш за все, умова забезпечення глибокого засвоєння учнями знань та спо¬собів діяльності. При цьому в них формується логічне, конкрет¬не, образне і абстрактне мислення; прийоми порівняння, узагаль¬нення, абстрагування, класифікації, систематизації, аналізу; розвивається пам'ять, спостережливість, мова, устремління.
Ефективність розвитку учнів у процесі навчання забезпе¬чується чіткою постановкою розвиваючої мети та завдань, раціональним використанням розвиваючого потенціалу на¬вчального матеріалу, вибором та реалізацією форм, методів і засобів навчання, що сприяють загальному розвитку учнів, їх здібностей та нахилів.
Способи реалізації принципу єдності освітньої, виховної та розвиваючої функцій навчання:
— проаналізувати програмний матеріал з метою виявлен¬ня його освітнього, виховного, розвиваючого потенціалів;
— продумати і правильноііоставити освітню, виховну та розвиваючу цілі навчання з врахуванням специфіки навчаль¬ного предмета, теми уроку, осоливостей учнів класу;
— відібрати (розробити) дидактичний матеріал, реаліза¬ція якого забезпечить оптимальне досягнення триєдиної мети і завдань уроку (освітня, виховна, розвиваюча);
— відібрати і використатива уроці ефективні методи, за¬соби та форми організації навчання, що максимально сприя¬ють засвоєнню знань учнів, їх вихованню та розвитку;
— формувати способи розумової діяльності учнів, розви¬вати образне, логічне, абстрактне і конкретне мислення учнів у процесі навчання;
— забезпечити поєднання факторів інтенсифікації та оптимізації навчання, що дозволяє в кожній окремій ситуації вибрати найкращий варіант ефективного впливу на розвиток та виховання учнів;
— розвивати творчі здібності учнів;
— забезпечити максимально ефективний виховний вплив особистості вчителя на учнів як взірця інтелігентної людини.
Знання суті кожного принципу навчання та способів їх реалізації сприяє підвищенню, якості підготовки вчителя до уроку і його ефективності; ефективності спостереження, ана¬лізу та самоаналізу уроку. При цьому можна скористатися си¬стемою синтезованих оцінних параметрів:
— вибір і реалізація оптимальної сукупності принципів , навчання на окремих етапах уроку та уроці в цілому;
— визначення та реалізація принципу-домінанти, який переважно реалізується на окремих етапах уроку та уроці в цілому;
— відповідність вибору навчального матеріалу, який за¬безпечує реалізацію на уроці визначеного комплексу прин¬ципів навчання, в тому числі принципу-домінанти;
— вибір форм, методів та засобів навчання, що оптимально забезпечують реалізацію визначених принципів навчання на уроці.
На допомогу керівникам загальноосвітніх шкіл, які здійснюють контроль за станом навчально-виховного проце¬су, пропонується технологічна картка спостереження та ана¬лізу стану реалізації принципів навчання на уроці.

Категорія: Доповіді | Додав: Art
Переглядів: 12006 | Завантажень: 12 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 2.2/8
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Реклама
Друзі сайту